Заснування села Щастя датують кінцем XVII сторіччя. Селяни-втікачі, рятуючись від кріпацтва, оселялися на вільних землях у районі Сіверського Дінця.
У 1754 році імператриця Катерина II подарувала землі, прилеглі до Дінця, і селян своєму придворному — Григорію Ковалинському. Від прізвища власника село «в народі» стало називатися Ковалинкою.
За даними на 1864 рік у казенному селі Старобільського повіту Харківської губернії мешкало 510 осіб (250 чоловічої статі й 260 — жіночої), налічувалося 49 дворових господарств.
Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Староайдарської волості мешкала 661 особа, налічувалося 96 дворових господарств.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 830 осіб (420 чоловічої статі та 410 — жіночої), з яких усі — православної віри.
За даними на 1914 рік у селі проживало 1230 мешканців. Цього ж року поміщиком Петром Ковалинським (та його дружина Катерина) було збудувано цегляний Свято-Катерининський храм.
Станом на 1914 рік, в селі була 2-класна парафіяльна школа. За штатом на село був один учитель. У центрі села виділялися 2 великих цегляних будинки: Петра Ковалинського та священика.
Статус смт надано 6 квітня 1957 року.
